Що таке дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта?
Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта – це група патологій, пов’язаних із поступовим руйнуванням міжхребцевих дисків, суглобів і зв’язкового апарату. Вони виникають внаслідок вікових змін, надмірних навантажень або малорухливого способу життя. Ці захворювання часто призводять до болю, обмеження рухливості та погіршення якості життя.
Види дегенеративно-дистрофічних змін хребта
До цієї групи патологій відносяться:
- Остеохондроз – дегенеративне ураження міжхребцевих дисків, що викликає зменшення їхньої висоти і появу протрузій або гриж.
- Спондильоз – розростання кісткової тканини (остеофітів) на краях хребців, що обмежує рухливість і викликає біль.
- Спондилоартроз – дегенеративні зміни у міжхребцевих суглобах, що спричиняють скутість рухів і хронічний біль.
- Міжхребцеві грижі – випинання або розрив міжхребцевого диска, що може здавлювати нервові корінці.
- Деформуючий спондильоз – хронічне захворювання, що супроводжується формуванням остеофітів та втратою гнучкості хребта.
- Спинальний стеноз – зменшення прохідності каналу спинного мозку на одній або більше зонах хребта.
- Спондилолістез – зміщення сусідніх хребців один відносно одного вперед чи назад.
Причини розвитку дегенеративно-дистрофічних змін
Основні фактори, що сприяють розвитку патологій:
- вікові зміни у хрящовій і кістковій тканині;
- малорухливий спосіб життя або, навпаки, надмірне фізичне навантаження;
- травми та мікротравми хребта;
- ожиріння, що підвищує навантаження на хребет;
- спадкова схильність до захворювань опорно-рухового апарату;
- неправильна постава та довге перебування в одній позі;
- порушення обміну речовин, дефіцит кальцію і вітаміну D;
- порушення функцій трофічних систем тощо.
Симптоми дегенеративних захворювань хребта
Клінічні прояви залежать від локалізації ураження:
- Шийний відділ: біль у шиї, головний біль, запаморочення, порушення зору;
- Грудний відділ: біль між лопатками, дискомфорт при глибокому диханні.
- Поперековий відділ: біль у попереку, віддача у сідниці та ноги, відчуття оніміння;
- Обмеження рухливості, ранкова скутість;
- Відчуття слабкості в кінцівках, м’язові спазми;
- Ускладнення при ходьбі, порушення рівноваги.
Діагностика дегенеративно-дистрофічних змін
Для точної діагностики проводиться, перш за все, клінічний огляд, де оцінюється рухливість, біль та неврологічні симптоми. Призначається рентгенографія для виявлення змін у структурі хребців.
МРТ (магнітно-резонансна томографія) дає змогу детально розглянути міжхребцеві диски, нервові корінці. КТ (комп’ютерна томографія) – виявити кісткових змін і остеофітів. УЗД проводиться для оцінки стану м’яких тканин.
Лікування дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта
Лікування спрямоване на зменшення болю, відновлення рухливості та запобігання подальшому розвитку хвороби. Використовуються такі методи:
- Біомеханічне тейпування – зменшує біль, підтримує м’язи і суглоби.
- Лікувальний масаж – покращує кровообіг і знімає напругу м’язів.
- Ударно-хвильова терапія – стимулює регенерацію тканин і зменшує запалення.
- Лікувальна блокада – усуває больовий синдром за допомогою ін’єкцій препаратів.
- Кінезіотейпування – підтримка м’язів і зв’язок без обмеження рухливості.
- Голкорефлексотерапія – стимуляція біологічно активних точок для зменшення болю.
- Neurac терапія – відновлення рухових функцій за допомогою спеціальних вправ.
- Ультразвукова терапія – покращує циркуляцію крові та зменшує запалення.
- Електроміостимуляція – активізує слабкі м’язи та зменшує біль.
- Лазеротерапія – сприяє відновленню хрящової тканини.
- Кінезотерапія – спеціальні вправи для відновлення функцій хребта.
- Мануальна терапія – корекція положення хребта.
- Заняття з фізичним терапевтом – підбір вправ для покращення рухливості.
Профілактика дегенеративних захворювань хребта
Щоб запобігти розвитку патологій, варто дотримуватись таких рекомендацій:
- вести активний спосіб життя, виконувати фізичні вправи;
- контролювати масу тіла для зниження навантаження на хребет;
- дотримуватись правильної постави при сидінні та ходьбі;
- уникати важких фізичних навантажень без попередньої підготовки;
- забезпечити раціональне харчування з достатньою кількістю кальцію та вітамінів;
- регулярно проходити профілактичні огляди у лікаря.
Отож, дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта – це серйозна проблема, яка потребує комплексного підходу до лікування. Своєчасна діагностика та індивідуальний підбір методів терапії допоможуть зменшити біль, подолати проблему та запобігти ускладненням.
