Тунельний синдром або синдром карпального каналу зап’ястя (карпальний синдром) – це поширене неврологічне захворювання, яке виникає при здавленні серединного нерва у вузькому каналі зап’ястя. Набряк тканин і звуження цього каналу призводять до оніміння, поколювання і болю в кисті та пальцях. Часто такі неприємні відчуття посилюються вночі та при фізичному навантаженні на кисть. Анатомічні особливості зап’ястя, а саме вузький карпальний канал, можуть підвищувати ризик розвитку цього захворювання. Проблема цілком вирішувана, головне якомога раніше звернутися до лікаря та пройти лікування.
Причини виникнення тунельного синдрому зап’ястя
Патологічний стан може розвинутися внаслідок різних причин. Найчастіше до нього приводять:
- часті одноманітні рухи кистями і зап’ястями, характерні для багатьох професій (музиканти, касири, робітники на конвеєрі);
- фізичні навантаження – різкі рухи, підняття тяжкості, вібрація;
- набряки і розтягнення зап’ястя;
- анатомічні вроджені особливості будови зап’ясткового каналу, такі як його вузькість або додаткові кісткові утворення;
- пухлини та кісти в області зап’ястя можуть чинити тиск на серединний нерв;
- травми – переломи, вивихи, розтягнення зв’язок;
- ендокринні захворювання (цукровий діабет, гіпотиреоз, акромегалія);
- порушення обмінних процесів, ожиріння;
- захворювання сполучної тканини (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, ревматизм), подагра;
- ниркова та печінкова недостатність;
- амілоїдоз (захворювання, при якому в органах відкладаються білкові речовини);
- дефіцит вітамінів та мінералів, наприклад, нестача вітаміну B6, при якій порушується провідність нервових імпульсів;
- прийом лікарських препаратів, наприклад, інгібіторів ароматази, які застосовують при лікуванні раку молочної залози;
- вагітність;
- генетична схильність;
- куріння.
Важливо розуміти, що це захворювання часто розвивається під впливом кількох факторів одночасно. Тому для ефективного лікування синдрому карпального каналу необхідне комплексне обстеження та індивідуальний підхід до кожного пацієнта. З появою перших симптомів тунельного синдрому рекомендується звернутися до лікаря для діагностики та призначення лікування.
Тунельний синдром зап’ястного нерву, наприклад, може розвинутись через травми та повторювані однотипні рухи (обертання керма авто, постійна робота за комп’ютером, друк на плоскій клавіатурі з чутливими клавішами, тривале використання комп’ютерної миші). Тому для водіїв, програмістів, дизайнерів, копірайтерів таке захворювання вважається професійним.
Сьогодні у лікарів вже немає сумнівів і в тому, що часті тривалі ігри на комп’ютері або постійне використання джойстиків при грі на консолях значно підвищують ризик захворювання. Проблемою в даному випадку завжди є недостатній відпочинок під час ігор.
Фактори ризику карпального синдрому
Варто додати, що найбільшими факторами ризику є:
- вагітність;
- жіноча стать (жінки втричі частіше хворіють, ніж чоловіки. Це пов’язують з анатомічно вузьким карпальним каналом у них);
- вік 40-60 років;
- травми, переломи;
- діабет.
Симптоми карпального синдрому
Тунельний синдром проявляється різноманітними симптомами, які згодом можуть посилюватись або змінюватися. Найчастіше вони локалізуються в області кисті, зап’ястя та пальців. До найпоширеніших симптомів відносяться:
- відчуття дискомфорту чи болю, яке часто віддає у передпліччя або плече;
- постійне чи періодичне відчуття печіння, особливо у нічний час;
- відчуття оніміння, мурашок або поколювання, що часто зачіпає великий, вказівний та середній пальці;
- труднощі під час повсякденних завдань, наприклад, застібання ґудзиків чи утримання дрібних предметів;
- зниження сили захоплення та неможливість міцно стиснути руку в кулак.
Симптоми посилюються вночі, що спричиняє порушення сну. У запущених випадках може спостерігатися виснаження м’язів великого пальця (атрофія), у результаті змінюється форма кисті.
Діагностика
Діагностика тунельного синдрому – це комплекс процедур, спрямованих на виявлення причин оніміння, болю та слабкості в кисті. Крім збору анамнезу та огляду часто призначаються додаткові методи дослідження:
- Електронейроміографія (ЕНМГ).
- Дослідження нервової провідності.
- Рентгенографія.
- Аналіз крові.
Це необхідно для того, щоб точно встановити діагноз та виключити інші захворювання зі схожими симптомами.
Лікування тунельного синдрому
Існують різні підходи до лікування тунельного синдрому зап’ястя. Вибір терапевтичних методів індивідуальний і визначається стадією захворювання та вираженістю симптомів. Основний принцип терапії полягає в декомпресії серединного нерва, що дозволяє усунути біль, оніміння та інші неприємні відчуття.
Мета комплексного лікування:
- зняття больового синдрому та запальних процесів;
- відновлення функції кисті та запобігання розвитку ускладнень;
- встановлення причини захворювання та розробка профілактичних заходів.
Залежно від показань лікар призначає як медикаментозне лікування карпального тунельного синдрому, так і немедикаментозне.
Лікування залежить від тяжкості захворювання. На початковій стадії усунути симптоматику можливо шляхом прикладання льоду до місця ураження та обмеження навантаження. Середня та важка форми захворювання лікуються за допомогою:
- правильної фіксації зап’ястя бандажами;
- прийому протизапальних ліків;
- введення знеболювальних препаратів локально;
- профілактики та фізіотерапії (мазь, фізичні вправи, масаж тощо).
Лікування такого захворювання в клініці Norimed є успішним в 90% випадках навіть на пізніх стадіях, коли у пацієнта вже розвинулась атрофія м’язів.
Що буде, якщо не лікувати карпальний синдром?
Якщо ігнорувати симптоми тунельної невропатії, з часом біль і оніміння стають постійними. Відбувається прогресуюче здавлення серединного нерва, що може призвести до:
- стійкої втрати чутливості пальців;
- атрофії м’язів кисті;
- слабкості руки та зниження її функціональності;
- неможливості виконувати дрібні рухи.
У запущених випадках навіть операція може не повністю відновити функції кисті.
Профілактика синдрому зап’ястного каналу
Запобігти розвитку тунельного синдрому можна, якщо дбати про здоров’я рук і зап’ясть у повсякденному житті:
- робити регулярні перерви під час роботи за комп’ютером або з інструментами;
- уникати тривалих статичних навантажень на зап’ястя;
- виконувати вправи для розтягування та зміцнення кистей;
- контролювати масу тіла та рівень цукру в крові;
- користуватися зручними ергономічними меблями та клавіатурою.
